Історія театру

Дата народження театру – 6 березня 1945 року. В обласній газеті було надруковано оголошення: “Станіславське обласне відділення у справах мистецтв, Станіславська обласна філармонія оголошують набір в обласний ляльковий театр акторів-чоловіків та жінок-актрис. Адреса контори філармонії: вул. Червоноармійська, 1. Прийняті на роботу забезпечуються квартирами, столовою”.

Колектив театру (1965 р.)

Колектив театру (1965 р.)

Наприкінці квітня відбулась перша прем’єра вистави за п‘єсою Н. Гернет “ .

Театр очолила режисер Т. Нікітіна. Разом з нею театр зводили на ноги художник О. Дикий, актори К. Коцинська, Т. Платхіна, Л. Дмитрієва, Д. Дубей, М. Глибчук, В. Антонов, О. Олійников, М. Басалига.
 

 

Олександр Дикий працював у театрі з часу заснування і до 1967 року. 

 

Лялька О. Дикого (1948 р.)

Лялька О. Дикого (1948 р.)

Він отримав професійну освіту в Краківській академії мистецтв. Виконав художнє оформлення та ляльки до вистав “Гусеня” за п’єсою Н. Гернет (1945), “Маєчка-хазяєчка” Д. Суптеля (1947), “Біда від ніжного серця” (вистава для дорослих) І. Соллогуба (1957), “Казки Дідуся Панаса” К. Коцинської, К.Черняка (1959) та багато інших. Зроблені ним ляльки (декілька з них збереглися і знаходяться у музеї театру) мали значний вплив на мистецький рівень наступних поколінь театральних художників С. Клємента, М. Боярського, Л. Рубановську, В. Маяцького, В. Свєчнікова, В. Бойчука, М. Данька.  
Нелегкими були перші кроки: бракувало  досвіду, актори лише починали опановувати складну майстерність водіння ляльок, примітивними були й конструкції самих ляльок. Свого приміщення театр не мав. Спочатку працювали в Палаці піонерів (сьогодні Центр дитячої творчості на вул. Січових Стрільців, 37), а з 1949 до 1954 року – у теперішньому Народному домі (вул. Шевченка, 1). Вистави показували у дні, коли була вільна сцена, а в основному працювали на виїздах в районах та селах області. 
У 1954 – 1956 роках театр мав одну кімнату в будинку, де тепер Народний дім “Просвіта” (вул. Грушевського, 18). 
 
Приміщення театру (вул. Куйбишева, 1) (сьогодні вул. Бандери)

Приміщення театру (вул. Куйбишева, 1) (сьогодні вул. Бандери)

З 1954-го до 1971-го директором театру був Ю. Панфілов. Тоді театр став показувати більше вистав безпосередньо у школах, дитячих садках, побував на гастролях майже в усіх областях України, відвідав Білорусь, Молдову.
У 1956 – І957 рр., театр працював у Народному домі “Княгинин” (вул. Галицька, 108).
З 1971 р. на посаді директора театру – 3. Борецький. Зіновій Ілліч разом із творчим колективом долали перешкоди і продовжували творити казку.
 
965491221

З. Борецький

 

У 70-х роках театр знаходився в одноповерховій хатинці без сцени, де була одна кімнатка для репетицій і кілька майстерень на теперішній вул. С. Бандери.
І ось у ляльковиків довгоочікуване свято. 24 квітня 1981 р. відбулося урочисте відкриття стаціонарного приміщення театру по вул. Незалежності, 10-а.
На хвилі державного суверенітету 27 лютого 1991 року Постановою Ради Міністрів Української РСР № 47 театру присвоєно ім’я Марійки Підгірянки (до цього театр був імені Павлика Морозова). Та через 2 роки колективу довелось розпрощатися з чудовим приміщенням, де були більш-менш належні умови для роботи: сцена, майстерні, затишне фойє і кімната природи для зустрічі маленьких глядачів. Будівля буквально завалилася. Працівники залишились під відкритим небом. Почалися довгі ходіння по кабінетах влади різних рівнів… У результаті – театр опинився у ролі “приймака” Народного дому № 1.
Та ні роки без власного приміщення, ні конфліктне перебування в Народному домі № 1, ні фінансові негаразди не завадили зберегти творчий рівень театру, який відзначають театральні критики і громадськість. У квітні 2001 р. за заслуги в естетичному вихованні підростаючого покоління, багаторічну сумлінну працю директору обласного театру ляльок 3. Борецькому присвоєно почесне звання заслуженого працівника культури України.
І от знову відселення з Народного дому № 1. Все це в час розпалу репетицій до Св. Миколая, Різдвяних свят. Ляльковики знову під чужим дахом, але й те завдяки отцеві-митрату Миколі Сімкайлу, який надав приміщення Катехитичного центру для показу вистав.
 
Єдиним місцем, де могли б спокійно працювати, залишилася частина колишнього приміщення театру по вул. Незалежності, 10-а, хоч воно потребувало, капітального ремонту. Театр ляльок повинен бути в центрі міста – такою була думка колективу. І 1999 року поселилися поряд зі своєю рідною самотньою залою по вул. Січових Стрільців, 27-а у колишньому приміщенні міської прокуратури. Нескінченно довго тягнувся ремонт глядацької зали, фойє та сцени.
І от після проведення довготривалого капітального ремонту і реконструкції зали та виробничих приміщень 1 червня 2005 відбулося урочисте відкриття театру, приурочене 60 річчю театру від дня заснування.В історії колективу було чимало радісних і прикрих подій, проте, незмінним залишилось одне – бажання творити свято для своїх маленьких глядачів. Безперечно, велика заслуга в цьому режисерів, які працювали над постановками вистав. Чимало зусиль для розвитку театру доклала Корнелія Коцинська, що працювала актрисою з часу заснування театру, а з 1948 року до 1975 очолювала трупу. Першими її режисерськими роботами були вистави І. Карнаукової, Л. Браусевича “Дзвони-лебеді”, “Снігурчина школа”, “Два подарунки”, Г. Габбе за мотивами казок Шарля Перо “Попелюшка”, “Том і Джон”. 25 грудня 1969 року Указом Президії Верховної Ради УРСР Корнелії Коцинській присвоєно звання “Заслужена артистка УРСР”. У 60-х роках театр здійснив ряд постановок для дітей: М. Андреєєва “Чуче”, В. Лівишця “Слон і Зоя”, “Сонячна квітка”, “Котик – воркотик”, “Чарівні гарбузи” та інші. А для дорослих одним із перших театрів ляльок в Україні — вистави М. Гоголя “Майська ніч” та “Сорочинський ярмарок”, І. Штока “Чортів млин”. Це були останні вистави К. Коцинської. Людина, котра так багато зробила для становлення, розвитку та широкого визнання театру пішла на заслужений відпочинок, залишивши по собі значний слід як актриса і режисер.
У 1975 році керівництво творчим складом колективу прийняв випускник Харківського інституту мистецтв ім. І. Котляревського Іван Рожко. Перша успішна його вистава — “Котигорошко” Г. Усача, за нею – “Золоторогий олень” за Дмитром Павличком (інсценізація І. Рожка). Музику для цієї вистави створив видатний композитор Мирослав Скорик.
Надія Семенкович та Іван Рожко

Надія Семенкович та Іван Рожко

В історії колективу було чимало радісних і прикрих подій, проте, незмінним залишилось одне – бажання творити свято для своїх маленьких глядачів. Безперечно, велика заслуга в цьому режисерів, які працювали над постановками вистав. Чимало зусиль для розвитку театру доклала Корнелія Коцинська, що працювала актрисою з часу заснування театру, а з 1948 року до 1975 очолювала трупу. Першими її режисерськими роботами були вистави І. Карнаукової, Л. Браусевича “Дзвони-лебеді”, “Снігурчина школа”, “Два подарунки”, Г. Габбе за мотивами казок Шарля Перо “Попелюшка”, “Том і Джон”. 25 грудня 1969 року Указом Президії Верховної Ради УРСР Корнелії Коцинській присвоєно звання “Заслужена артистка УРСР”. У 60-х роках театр здійснив ряд постановок для дітей: М. Андреєєва “Чуче”, В. Лівишця “Слон і Зоя”, “Сонячна квітка”, “Котик – воркотик”, “Чарівні гарбузи” та інші. А для дорослих одним із перших театрів ляльок в Україні — вистави М. Гоголя “Майська ніч” та “Сорочинський ярмарок”, І. Штока “Чортів млин”. Це були останні вистави К. Коцинської. Людина, котра так багато зробила для становлення, розвитку та широкого визнання театру пішла на заслужений відпочинок, залишивши по собі значний слід як актриса і режисер.
У 1975 році керівництво творчим складом колективу прийняв випускник Харківського інституту мистецтв ім. І. Котляревського Іван Рожко. Перша успішна його вистава — “Котигорошко” Г. Усача, за нею – “Золоторогий олень” за Дмитром Павличком (інсценізація І. Рожка). Музику для цієї вистави створив видатний композитор Мирослав Скорик.
Пізніше режисером працювала Олена Банна (“Казка про Котика і Зірочку”, М. Йоффе “Казка про Івасика”, В. Орлова “Золоте Курча”). У квітні 1987 року за вистави “Солдат і Відьма” Є. Сперанського, “Дуже хитра казка” А. Цуканова О. Банну нагородили грошовою премією і Дипломом III ст. за підсумками огляду вистав молодих режисерів-випускників мистецьких вузів УРСР 1981-1985 рр. Трупу тоді очолював С. Клємент – багатогранна творча особистість. Окрім режисерської (“Лісова казка”, “Солдат і Відьма”), він добре володів ще й професією художника-постановника (“Чаклун і Фея”, “Сембо”, “Біла троянда”).
"Лісова пісня" Леся Українка

“Лісова пісня” Леся Українка

Добрі плоди принесла колективу співпраця з провідними режисерами – викладачами Харківського інституту мистецтв ім. І. Котляревського – доцентом О. Інюточкіним (“Вертеп” і “У чужому пір’ї…” Марійки Підгірянки, “Попелюшка” Т. Габбе), та заслуженим артистом України, доцентом Леонідом Поповим (“Коза-Дереза” М. Лисенка, “Лісова пісня” Лесі Українки, “Українські водевілі” С. Васильченка, “Лис Микита та Неситий Вовк” Я. Яроша за мотивами казок Івана Франка та інші). І досі на сцені театру із незмінним успіхом іде поставлена Леонідом Поповим у 1994 році вистава “Іван Голик” за п’єсою О. Кузьміна. У 2004 році вона була відновлена Володимиром Підцерковним за участю молодих акторів театру Петра Бабінця, Тараса Винника та Петра Камінського. 
Згодом до театру прийшли учні заслуженого артиста України Леоніда Попова – молоді талановиті режисери Дмитро Нуянзін, котрий поставив вистави “Пан Коцький” за дитячою оперою М. Лисенка, “Коли ще звірі говорили” К. Губенка на основі творів І. Франка тощо, Олександр Кузьмін – вистави “Солом’яний Бичок” Олександра Олеся, “Колобок” і “Троє поросят” за власними п’єсами та Ярослав Грушецький, котрий очолював трупу з 1997 по 2002 рік. Саме йому колектив вдячний за постановки вистав “Микита Кожум’яка” Олександра Олеся, “Лисиця і Ведмідь” М. Супоніна, “Золотий човник”, “Сумна весела казка”, Кривенька Уточка”, “Битий небиту везе” за власними п’єсами та за визнання театру на міжнародних театральних форумах. У цей же період керівником літературної частини у театрі працює Надія Кукуруза – натхненний пропагандист нашого мистецтва.
З липня 2003 року на посаду головного режисера театру запрошено Володимира Підцерковного, котрий очолював на той час трупу Рівненського обласного театру ляльок. Вже у жовтні цього ж року його робота – міжнародна казка-парадокс “Жили-були” за п’єсою М. Бартенєва та А. Усачова визнана кращою виставою ІІ Міжнародного фестивалю “Обереги”, у квітні 2004 року відзначена дипломом “За найяскравішу виставу” ІV Міжнародного фестивалю-бієнале “Під шапкою Гугуце” у Кишеневі (Молдова), а художник-постановник Микола Данько за сценографію до неї удостоївся премії ім. Віталія Смоляка 2005 року. Згодом вона гідно представила театр на міжнародних фестивалях в Утяні (Литва) 2006 року та у Бресті (Білорусь) 2007 року. Зараз у тврчому доробку голоаного режисера більше десятка вистав. Серед них вистава-лауревт премії ім. Віталія Смоляка 2006 року “У нашім раї…” за творами Т. Шевченка, зимова казка “Хома і Щука” за М. Кропивницьким, лялькова опера “Алі-баба і розбійники” В. Марченка на лібрето В. Смєхова, скомороше дійство “Зелена Гора” за п’єсою Я. Верещака та О. Вратарьва, білоруські казки “Про те про се” у драматургічному викладі А. Богданова, вистава-гра “Бука” М. Супоніна і, нарешті, “Коза Дереза” М. Лисенка. Остання вже здобула низку нагород – спеціальний диплом “За втілення сценічного твору з використанням музичного та пісенного фольклору”  IV міжнародного фестивалю “Обереги” 2007 року, диплом “За кращу музичну виставу” VI міжнародного фестивалю “Під шапкою Гугуце” у Кишиневі (Молдова) 2009 року та премію Львівського відділення Національної спілки театрвльних діячів України “Галицька Мельпомена”, як краща вистава серед театрів ляльок західного регіону України у сезоні 2007-2008 років. 
Вистава живе і має успіх, якщо над нею працює і бачить світ очима дітей художник-постановник. З 1991 по 2006 р.р. головним художником театру працював Микола Данько. Своєрідне світобачення, висока фаховість і розуміння специфіки театру ляльок – усе це відтворено у сценографії та ляльках Миколи Данька, що стало безперечним творчим здобутком і для театру. “Щедро-винахідливий і винахідливо-щедрий. Його ляльки – маріонетки, тростинні, вертепні – народжуються якось природно-невідворотно, наче листя з бруньок. Микола Данько вміє придумати й подати лялькове чудо…” (Світлана Рябокобиленко, “Івано-Франківське капричіо”, “Український театр”, ч. 3-4, 2000 р.). За роки роботи у театрі Микола створив десятки вистав і сотні ляльок до них – різних за характерами, ситемами механіки, способами ляльковедення, але однаково цікавими й неповторними. Серед його робіт занмениті вистави театру “Коли ще звірі говорили”, “Пан Коцький” (реж. Д. Нуянзін), “Лісова пісня”, “Іван Голик” (реж. Л. Попов), “Колобок” (реж. О. Кузьмін), “Сумна весела казка”, “Битий небиту везе”, “Золотий човник”, “Кривенька Уточка” (реж. Я. Грушецький), “Жили-були”, “Зелена Гора”, “Хома і Щука”, “У нашім раї”, “Алі-баба і розбійники”, “Про те, про се”, “Коза Дереза” (реж. В. Підцерковний). Зараз Микола Данько – головний художник Республіканського академічного театру ляльок у Києві, проте, не пориває творчої співпраці із нами.
 
М. Данько

М. Данько

Над музичним оформленням до вистав останніми роками працюють хормейстер Любов Литвинчук та композитор Віталій Маник, лауреати обласної премії в галузі музичного мистецтва ім. Дениса Січинського. Значно збагачувався художній рівень вистав, коли над постановкою танцювальних номерів працювали балетмейстери народний артист України В. Петрик, а згодом – Сергій Дергоусов.
 
Актор – суть суті театру, його основа. Серед акторів 50-70-х років, що довший час працювали у колективі, — Г. Єфименко, М. Басалига, Т. Сергієнко, М. Моргун, Н. Волосянко, Г. Лючинська, Н. Гриневич, Н. Пашко, Б. Пашко. Першими акторами зі спеціальною освітою, які першими прийшли до театру в 70-х роках були Н. Дудка, Н. Брикова, Л. Винник.
У 1980 році трупа театру поповнилася акторами, котрі мали спеціальну театральну освіту – дипломи акторів-ляльководів Дніпропетровського державного театрального училища, Тетяною Чикіровою (згодом заслуженою артисткою України), Олександром Білошапкою та Світланою Януш (нині заступник директора театру). З їх появою в театрі розпочався більш плідний творчий період. Яскраво проявилась їхня творча майстерність і професійний ріст у виставах “Золоторогий олень” Д. Павличка, “Дід і журавель” В. Вольського, “Сонячний промінь” П. Попеску, “Дуже хитра казка”, “Дума про козака Голоту” Н. Шейко-Мєдвєдєвої, “Микита Кожум’яка” Олександра Олеся, “Сумна весела казка” Я. Грушецького і багато інших. 
27 березня 1997 року в Івано-Франківському театрі ляльок ім. Марійки Підгірянки відбувся вечір бенефіс Тетяни Чикірової – заслуженої артистки України, провідного актора театру. 20-ти річний ювілей творчої діяльності Т. Чикірової співпав з її днем народженням і днем театру. “У колі друзів і ляльок” – так влучно назвали ляльковики бенефіс Світлани Януш, приурочений 30-ти літтю творчої діяльності, який відбувся 7 грудня 2003 року. Море квітів, море друзів оточували щасливих ювілярів. Поряд із ними 25 років сповна віддали акторській професії Іван Сабадиш та Галина Савчин. З 1987 по 1998 рік у театрі працювало талановите подружжя акторів Цеглінських – Ольга та Ігор. Окрім яскравої акторської роботи, Ігор Цеглінський увійшов в історію театру і як режисер-постановник (“Злидні” Олександра Олеся та інші). Згадуються актори Роман Андрейків, Любомир Йосифів, Василь Бабій, Л Безель, Богдан Борищак, Світлана Йосифів, Людмила Гаврилюк, Тетяна Янчук, Тарас Степанюк.
Так склалося, що єдиним представником середнього акторського покоління театру була актриса Надія Деркач, котра перебуває зараз у зеніті свого творчого шляху, але не так давно до неї приєднався актор Сергій Нечипорук, котрий починав свій творчий шлях у Рівненському театрі. 
s50288

Н. Деркач

 

Сьогоднішню трупу театру складають поряд із вже згаданими майстрами актори, що прийшли до театру в останні роки. Вони і є зараз надією театру на майбутні десятиліття творчих звершень —  Ольга Гнатюк, Леся Пронь, Олена Хомякова, Петро Бабінець, Тарас Винник,  Петро Камінський. Впевнені перші кроки у лялькарську професію зробили наймолодші артисти Юрій Полєк та Олексій Бакін.

 

Серед фахівців театру, котрих не бачить глядач, самовіддано служать театру бутафори Надія Водоставська, Ірина Мулик, кравчиня Надія Колибаб’юк, натхненником і вчителем професії котрих була Людмила Аніпченко, що пропрацювала у цехах театру понад тридцять років. По-справжньому унікальною особистістю у театрі був Михайло Наконечний, котрий працював тут із 1957 року, спочатку водієм театрального автобуса, а останнім часом черговим охоронником. Він був носієм майже сорокарічної історії нашого театру. 2012-го року Михайла Ярофейовича не стало.

Про свій професійний рівень театр може сьогодні гідно звітувати на будь-якому театральному форумі. Про це свідчать ряд нагород.

 Диплом III ступеня республікансь­кого фестивалю драматургії і театрального мистецтва 1977 року за виставу “Дзвони-лебеді” І. Карнаухової та Л. Браусевич (реж. і худ. С. Клемент).

Грамота Правління Львівського міжобласного відділення українського театрального товариства 1980 року за виставу “Золоторогий Олень” за мотивами поеми Д. Павличка (реж. І. Рожко, худ. С.Клемент).

У 1982 році вистава “Дід і Журавель” В. Вольського у постановці І. Рожка та М. Боярського стала переможцем огляду вистав за творами письменників братніх республік і нагороджена Дипломом II ст. 

 У 1992 році на І Всеукраїнському фестивалі “Прем’єри сезону” у Полтаві  Івано-Франківський театр заявив про себе на повну силу виставою “Вертеп” М. Підгірянки (реж. О. Інюточкін, худ. М. Данько), котра отримала Диплом “За високу музичну культуру” і став бажаним гостем на багатьох Всеукраїнських та Міжнародних фестивалях лялькового мистецтва.

 У липні того ж року вистава-опера “Коза-Дереза” М.Лисенка  у постановці Л. Попова та В. Козуба стала учасником фестивалю “Фігевро-92” у Брюсселі (Бельгія).

 У травні 1994 р. вистава “Коли ще звірі говорили” (режисер Д. Нуянзін, художник М. Данько) за мотивами казок Івана Франка нагороджена Дипломом Міжнародногофестивалю дитячої творчості “Будапешт-94”, а у липні 2002 р. на запрошення організаторів театр бере участь у XIII Міжнародному фестивалі театрів ляльок у м. Бекешчаба (Угорщина).

 Тричі театр побував у Луцьку на “Різдвяних містерія” (1993, 1996, 2001 рр.), в Ужгороді на “Інтерляльці” (1994, 1998, 2000, 2006 р.р.), а ще у Львові на фестивалі “Золотий Телесик”, де показувався  у 1996, 1999, 2003, 2007, 2009 р.р. і шестикратно з успіхом виступав у Бресті на фестивалі “Біла Вежа” (1997, 1999, 2001, 2003, 2005, 2007 р.р.). Варто додати, що саме на Міжнародному фестивалі “Біла Вежа” трупа Івано-Франківського обласного театру ляльок отримала запрошення на фестиваль маріонеток до міста Терсі, що у Франції, де і гастролював у 2002 році. Оскільки Івано-Франківський театр був єдиним, хто представляв нашу країну на фестивалі, то актори дуже відповідально поставилися до своєї місії. І, звичайно, окрім суто акторської майстерності, французів вразили чудові ляльки – витвір головного художника театру Миколи Данька.

 Навесні  2004 року наш театр уперше побував на гостинній молдовській землі, взявши участь у ІV Міжнародний фестиваль бієнале “Під шапкою Гугуце”, що відбувся  у Кишиневі. Наступна поїздка відбулася у квітні 2009 року. Обидва рази театр презентував роботи В. Підцерковного та М. Данька “Жили-були” за п’єсою М. Бартєнєва та А. Усачова і “Коза Дереза” М. Лисенка. 

2005 року на фествалі у Панівєжисі (Литва) ми показали відновлену дитячу оперу М. Лисенка “Пан Коцький” у постановці Д. Нуянзіна та М. Данька.

 2007 рік видався щедрим на гастролі. Виставу за творами І. Франка “Підкова на щастя” (авт. і реж. В. Богданець, худ. М. Данько) дивилися діти й дорослі Донецької та Луганської областей, а також Нарви і Талліна (Естонія). 

 Влітку 2008 року театр вдруге відвідав Утяну, що у Литві (перша успішна поїздка відбулася у червні 2006 року) із виставою Д. Нуянзіна та Р. Котерліна “Егле, королева вужів” за п’єсою С. Неріс. А восени цю ж виставу було показано на фестивалі у Торуні (Польща).

Одразу дві нагороди  принесла театрові у березні-квітні 2009 року вистава за дитячою оперою Миколи Лисенка “Коза Дереза” у постановці В. Підцерковного та М. Данька. 

Перша нагорода – премія Львівського регіонального відділення Національної спілки театральних діячів України “Галицька Мельрлмена” за кращу виставу сезону 2007-2008 серед театрів ляльок західного регіону України, а друга – спеціальний диплом VI Міжнародного фестивалю театрів ляльок “Під шапкою Гугуце” (Кишинів, Молдова) “За найкращу музичну виставу фестивалю”. До того, на “Оберегах’2007” “Коза Дереза” отримала спеціальний приз журі за “Втілення сценічного твору з використанням музичного та пісенного фольклору”.

Вистава В. Підцерковного “Бука” презентувала театр на фестивалі “Золотий Телесик” у Львові (травень 2009 року), а постановка “Скрипаль на даху” Д. Нуянзіна взяла участь у фестивалі “Мандрівні Зірки”, що відбувся в Києві у вересні 2009 року.

У Міжнародний день театру – 27 березня 2010 р. театр відзначив своє 65-річчя урочистою творчою вечіркою, гостями котрої стали ветерани, колеги з інших театрів, друзі і, звичайно ж, публіка. Сценарій і постановку святкового театрального дійства здійснила ветеран театру, артистка, режисер-постановник Галина Савчин, у ролі Ведучого “відривався” головний режисер театру Володимир Підцерковний, сольними виступами відзначилися артистки Олена Хомякова (у співдружності з групою “Горгани”) та Світлана Савчин. А у фінальному номері взяла участь вся трупа театру. Свято було веселим і невимушеним.

2010 року театр представив глядачам дві прем’єри: Володимира Підцерковного “Про Ксеню і 12 місяців” (п’єса Богдана Мельничука за Богданом Лепким) та дебютну виставу Галини Савчин “Заздрісний Котик” (за п’єсою Юрія Бобошка та Всеволода Данилевича). Художником-постановником обох вистав є головний художник театру Ростислав Котерлін, музику написали, відповідно, Любов Литвинчук та Віталій Маник.

Спромоглися також на участь у двох фестивалях, а саме XVII Міжнародному фестивалі театрів ляльок “Spotkania” у польському місті Торуні, де у рамках проекту “Родина й дитина у сучасному світі” показали виставу Дмитра Нуянзіна (постановка й адаптація) “Людвіг+Тутта” за повістю Яна Олофа Екхольма та ІІ фестивалі театральних першопрочитань “Коломийські представлення” з виставою Дмитра Нуянзіна “Скрипаль на даху”, де отримали відзнаку журі за художню цілісність та високу виконавську культуру.

У 2011 році колективом театру здійснено 6 нових постановок для глядачів різного віку. У квітні відбулася прем’єра вистави «Кошеня на снігу» (п’єса К. Мєшкова і П. Катаєва) для дошкільнят та дітей молодшого шкільного віку. Це дипломна робота актриси Ольги Гнатюк, студентки Харківського національного університету мистецтв ім. І. П. Котляревського.

У березні  театр отримав  грантову підтримку Фонду Ріната Ахметова «Розвиток України» на постановку вистави «Цахес», (п’єса Ярослава Стельмаха за повістю Ернста Теодора Амадея Гофмана). Успішний прем’єрний показ «Цахеса»  відбувся 22 листопада 2011 року. Режисер-постановник вистави  Володимир Підцерковний, художник-постановник Каріна Чепурна. У виставі беруть участь всі артисти тетару.

У грудні відбулися чотири прем’єри: до дня св. Миколая  «Чарівний сон» (автор та режисер-постановник Н. Деркач), а також три новорічно-різдвяні дійства: «Невгамовна «Внучка», «Чарівна Куля Бажань» та «Новий рік на лісовій поляні» (автор та режисер-постановник Галина Савчин).
 
Івано-Франківський театр ляльок – єдиний від України, на правах партнера взяв участь в проекті «Літаючий фестиваль» на тему «Дитина і родина  в сучасній Європі» Програми Євросоюзу «Культура 2007-2013». Виконуючи умови проекту Програми ЄС на спільну тематику «Дитина і родина в сучасній Європі», театр підготував виставу «Людвіг + Тутта» за казкою Яна-Олофа Екхольма і представив її на європейських сценах: у Нітрі (Словаччина), Каунасі (Литва), Остраві (Чехія) та Івано-Франківську.
 
2012-й ознаменувався успішними виступами театру на двох фестивалях. Навесні ми побували у своїх давніх друзів-молдован на міжнародному фестивалі лялькарів «Під шапкою Гугуце» в Кишиневі, де артисти Петро Бабінець, Тарас Винник та Петро Камінський  удостоїлися нагороди «За найкращу акторську пластику» у виставі Леоніда Попова «Іван-Голик» за п’єсою Олександра Кузьмина. Осінь же подарувала фестивальну поїздку до Черкас, де відбувся ІІ Всеукраїнський фестиваль «Мереживо казкове». Тут знову відзначилися Петро Бабінець і Тарас Винник, отримавши спеціальний диплом «За кращий акторський дует» у виставі Володимира Підцерковного «Про те, про се» за п’єсою Анатолія Богданова. Хронологія ж прем’єр року виглядала таким чином: квітень – вистава «Лісовичок» авторства Дмитра Драпіковського, молодого режисера із Києва для дітей молодшого шкільного віку, травень – вистава Володимира Підцерковного «По гриби» за п’єсою чернівецького актора й режисера Івана Бутняка для глядачів віком від 3-х років, вересень – «Вовченята та Золоте правило» режисера Галини Савчин за п’єсою Людмили Дикої також для найменших, грудень – «Зірочка з неба» за п’єсою Руслана Неупокоэва у постановці Ольги Гнатюк.
На сьогоднішній день більша частина творчого складу театру є членами Національної спілки театральних діячів України .

 

афіша

Хлопчик з мізинчик

Хлопчик з мізинчик

31 березня (субота)

поч. о 12:00 год

31 березня (неділя)

поч. о 12:00 та 14:00 год.

докладно »
Чарівна торбинка казок

Чарівна торбинка казок

29 березня (п’ятниця)

поч. 16:00 год.

докладно »
Дюймовочка

Дюймовочка

16 березня (субота)

поч. о 12:00

17 березня (неділя)

поч. о 12:00 та 14:00

докладно »
Хто росте в саду

Хто росте в саду

31 березня (неділя)

о 17:00 год

докладно »
Хто росте в саду

Хто росте в саду

10 березня (неділя)

о 17:00 год

докладно »
Як Лисичка Пташкою була

Як Лисичка Пташкою була

24 листопада (п’ятниця)

16:00 год

 

 

 

 

 

докладно »
Лісовичок

Лісовичок

08 березня (п’ятниця)

поч. о 16:00 год.

докладно »
Пригоди маленького БАранця

Пригоди маленького БАранця

09 березня (субота)

поч. о 12:00 год

10 березня (неділя)

поч. о 12:00 та 14:00 год

 

докладно »
Прем’єра. У чужому пір’ї

Прем’єра. У чужому пір’ї

23 березня (субота)

поч. о 12:00 го

24 березня (неділя)

поч. о 12:00 год та 14:00 год

докладно »
Заздрісний Котик

Заздрісний Котик

15 березня (п’ятниця )

поч. о 16:00 год

докладно »

новини

Графік роботи каси

Шановні глядачі! Зверніть увагу, що у липні та серпні …

докладно »

Літо у театрі

  ШАНОВНІ БАТЬКИ!          Не знаєте, чим зайняти дітей …

докладно »

Зміни у годинах роботи каси

ШАНОВНІ ГЛЯДАЧІ! Каса театру в серпні працюватиме за …

докладно »

Догогі наші театральні друзі, глядачі, колеги!

Сьогодні, у Міжнародний День театру шлемо найщиріші …

докладно »
  • Опитування

  • Опитування

  • Опитування