Уже традиційно, напередодні Новорічних свят, діти Полтавщини побачили справжню новорічну феєрію, яку створили у Полтавському академічному театрі ляльок. Розпочавшись на День Святого Миколая, святкова розважальна програма триватиме аж до Старого Нового року.
Новорічна програма «Новий рік — дивовижний чарівник» складається із веселощів із Дідом Морозом та Снігуронькою, з символом року, що минув, та з символом прийдешнього — Дракончиком. Яскраві костюми, жартівливі пісні та танці налаштовують малечу на святковий настрій та переносять у світ казки.
Та справжня казка починалася вже у глядацькій залі — вистава «Срібне копитце» за мотивами казки Павла Бажова у постановці харківського режисера Ольги Зайцевої. Новою декораційно яскравою, акторсько злагодженою виставою «Срібне копитце» — казкою про добро і допомогу рідним людям — порадували цього року маленьких глядачів актори театру.
Із перших хвилин вистави у залі панує тиша, діти уважно спостерігають за перипетіями сюжетної лінії. Доля сироти Даринки, яка приголубила надзвичайно красивого і доброго рудого котика, не залишає їх байдужою. Ляльки кота, дівчинки та дідуся з надзвичайно великими добрими очима здатні розчулити не лише маленьких, а й дорослих. Чудова музика, яка супроводжує все дійство (музичне рішення Ольги Зайцевої), гармонійно вплітається у дійство.
Цікавим є й зоровий образ вистави (художнє оформлення головного художника Полтавського академічного театру ляльок Віктор Козуб). Змінюються пори року: то Даринка з Дідусем та Кицею мандрували яскраво-помаранчевим лісом, то пустотливо спускалися на санчатах із вкритих білим снігом гірок, які елементарно створювали хвилями білої тканини. Миттєва зміна декорацій додавала дійству динаміки, змушувала кожної миті чекати дива, хоча й маленького, але яскравого та непередбачуваного.
Саме такою несподіваною стала і поява казкового персонажа — Оленя зі срібними ріжками та копитцями, про якого Даринці розповідав дідусь. Лише дівчинка з добрим серцем могла побачити казкову істоту й попросити у неї допомоги. Істину, що стала домінантою вистави, про те, що щастя не в матеріальних речах, а в тому, щоб було про кого піклуватися і про тебе піклувалися, — автор вкладає у вуста своєї героїні Даринки.
У виставі використані вивідні ляльки. Тобто діти, крім ляльок, бачили й акторів, які майстерно створювали характери своїх персонажів: виліплювали образи мімікою і жестами, знаходили «живі» реакції, що ніби ріднили їх із ляльками. Дідусь (актор Сергій Мамон), Даринка (актриса Валентина Фокіна) та Котик (актриса Юлія Шустова) емоційно домінували у виставі.
Залишаючись вірним традиціям, Полтавський ляльковий театр йде шляхом створення справжнього дива для малечі, постійно повертаючи її у казку, що для дітей із радістю створює цей «храм мистецтва».
