Нехай ця дата стане для всіх нас приводом для роздумів про долю нашого мистецтва, про долі наших колег, котрі віддали йому своє життя у попередні роки, про тих, хто щоденно творить його поряд з нами, врешті, про свій власний шлях у театральному бутті, бо як сказано: «Життя коротке, а мистецтво вічне»… Подумаймо про тих, заради кого щоденно виходимо на кін, аби своїм мистецтвом принести їм радість і втіху, не дати погаснути в їх душах свічечці Віри, Надії й Любові… Нехай ці роздуми збагатять нас творчими силами, не дадуть зачерствіти серцям нашим й опуститися рукам, нехай вони укріплять наш мистецький дух, умножать нашу вірність і відданість найдревнішому із мистецтв – вічно молодому, оптимістичному й демократичному мистецтву театру ляльок.