Дарувати глядачам приємну зустріч з казкою, естетично виховувати їх, створювати святковий настрій - першочергові завдання театру. 
Такої думки головний режисер Тернопільського академічного обласного театру актора і ляльки заслужений артист України Володимир Лісовий (62 р.). Із театром пов'язане практично все життя чоловіка. А ще - він дуже любить дітей і тонко відчуває їхні смаки, тож добре знає, яких вистав від нього чекають.
Любов до театру - від мами
- Звідки у вас така велика любов до театру?
- Із дитинства. Цікавлюся театром, відколи себе пам'ятаю. Мій батько був військовослужбовцем, тому ми часто переїздили. Я народився на Курильських островах, а коли мав 6-7 років, ми перебралися до Москви.
Моя мама дуже любила театр. Вона брала мене із собою на вистави, хоча дітей мого віку в театр на вистави для дорослих тоді не пускали. Але ми із мамою зуміли побувати практично у всіх московських театрах. Я дуже любив вистави для дорослих, тому завжди чемно сидів до кінця.
Саме мама прищепила мені любов до театру. Я з дитинства хотів бути актором. Відвідував драмгуртки, що діяли при палацах піонерів. Згодом, коли ми переїхали в Таллінн (Естонія), я продовжував займатися в Дитячому театрі Талліннського палацу піонерів і школярів.
Мій батько хотів, щоб я теж став військовим. Проте не заважав обирати власний шлях у житті. Мама ж, розуміючи всю складність акторської професії, спочатку просила мене обрати щось інше, але згодом зрозуміла, що театр - моє покликання.
Коли я закінчив школу в Таллінні, переїхав з батьками до Липецька (Росія). Там вступив у педінститут на філологічний факультет, але, переконавшись, що це - не моє, пішов після закінчення другого курсу і влаштувався на роботу до місцевого драматичного театру спочатку монтувальником сцени, потім помічником режисера. Згодом вступив на театрознавчий факультет Московського державного інституту театрального мистецтва ім. А. В. Луначарського - тепер Російська академія театрального мистецтва. Відтоді й живу театром.
Працює актором і режисером в театрах ляльок майже 40 років
- Скільки часу ви працюєте на посаді головного режисера театру актора і ляльки?
- Після Липецького у Вінницькому театрі ляльок я працював головним режисером 12 років, а в Тернопільському академічному театрі актора і ляльки - вже 15. Причому загального режисерського стажу маю майже 40 років. Свій творчий шлях я розпочав у драматичному театрі, а згодом, після служби в армії, майже випадково потрапив у ляльковий театр, побачив оголошення, що новоствореному театральному колективу потрібні актори-лялькарі. Пішов туди і залишився з ляльками на все життя... Вважаю, що справжній театр - у театрі ляльок. Тут панує справжня театральність, можна ставити вистави всіх жанрів - і для дітей, і для дорослих.
- Скільки вистав поставили в Тернополі?
- Понад тридцять у академічному театрі актора і ляльки, декілька вистав-казок у Тернопільському академічному драматичному театрі ім. Т. Г. Шевченка. А якщо враховувати театралізовані дійства до Дня святого Миколая і новорічні ранки, то вистав із півсотні.
- Які з них були найважчими для постановки?
- Напевно, всі! Робити постановку для театру ляльок, на мій погляд, дуже складно. Виставу, перш за все, необхідно придумати, нафантазувати, уявити. Також необхідно придумати систему ляльок, зробити їх і потім вже "оживити" в процесі багатьох репетицій. Тож усі вистави даються важко, навіть, на перший погляд, найпростіша казочка для малюків.
Дитину дуже непросто зацікавити і переконати. Коли їй щось не подобається, вона не сприйматиме виставу, розмовлятиме, крутитиметься і не буде дивитися до кінця. Наш глядач змушує акторів викладатися на повну.
Гастролі тепер не по кишені
- Чи їздить ваш театр на гастролі?
- На жаль, ні, бо зараз це дуже затратна річ. Ми не заробляємо стільки, щоб дозволити собі в наш час гастрольні вистави, а державної підтримки немає. Ціни на квитки у нашому театрі - чи не найнижчі в Україні - 8 грн. Тоді, як в інших лялькових театрах - 10-40 грн.
Ми шукаємо альтернативні варіанти вирішення проблеми щодо гастролей. Плануємо хоча б раз у квартал у недільні дні обмінюватися виставами з нашими найближчими сусідами. Ще до кінця цього сезону хочемо, щоб наші глядачі побачили роботи театрів із Хмельницького, Івано-Франківська, Рівного та Львова. Відтак ми показуватимемо наші вистави в тих містах. І, незважаючи на всі складнощі, влітку наступного року збираємося на великі гастролі в місто Херсон.
- Як часто діти з області бачать ваші вистави?
- Раніше ми дарували зустріч з казкою діточкам зі всього Тернопілля, естетично виховували їх. Тепер запрошуємо їх до нас, оскільки не можемо поїхати до них. Немає ні коштів, ні транспорту. Старенький автобус вийшов із ладу і вже не підлягає ремонту. На новий - потрібно хоча б 150 тис. грн.
Усе зароблене ми вкладаємо в нові вистави, на комунальні послуги, ремонт приміщень театру і таке інше. Держава виплачує лише зарплати. Наразі у питанні транспорту ми сподіваємося на розуміння і підтримку обласного керівництва. Всі діти мають спілкуватися із театром, оскільки естетичне виховання дуже важливе.
- Чи показуєте вистави дітям-сиротам і неповносправним?
- Співпраця з управлінням у справах сім'ї, молоді та спорту в нас добре налагоджена. Вони підключають дитячі будинки, інтернати та багатодітні сім'ї. Щосезону ми граємо 10-12 безкоштовних вистав у дитбудинках та інтернатах.
Готують нові вистави
- Чим запам'ятався вам рік, що минає?
- Фестивалем у Чернігові, куди ми возили виставу за п'єсою актриси нашого театру Тетяни Сільченко "Веселі автозабави". Вона сама її і поставила. Крім того, рік запам'ятався й новими постановками - казкою-легендою "Малята-кармалята" Григорія Усача, казковою історією "Квітка-семицвітка" Валентина Катаєва і героїчною казкою-легендою "Козацькі вітрила" нашого земляка Богдана Мельничука. Успішна прем'єра останньої відбулася 29 листопада.
- Над чим зараз працюєте?
- Уже майже готові святкові ранки до Дня св. Миколая та Нового року. Починаємо працювати над двома новими постановками. Готуємо сюрприз для найменших глядачів - виставу "Веселі ведмежата". Це дипломна робота акторки Тетяни Сільченко, яка закінчує Київський театральний університет ім. І.Карпенка-Карого.
Після Нового року візьмуся за постановку казки-мюзиклу "Бременські музиканти" Василя Ліванова та Юрія Ентіна. У планах також - вистава для дорослих "Дуже проста історія" за п'єсою Марії Ладо. Цю постановку я готую зі студентами акторського факультету, які навчаються на четвертому курсі педуніверситету, де я зараз викладаю майстерність актора. Ми плануємо показати цю молодіжну виставу навесні наступного року.
- Чого не встигли зробити із задуманого?
- Не встиг зробити постановку для малої сцени нашого театру. У мене вже є певні задумки, проте... все руки не доходять. Я вже три роки викладаю, тому дуже багато часу приділяю своїм студентам. Однак, як тільки їх випущу, неодмінно візьмуся за малу сцену.
- Якою, на вашу думку, має бути лялькова вистава, щоб мати успіх у глядача?
- Смаки дітей значною мірою формують кіно і телебачення. Вони є, по суті, нашими конкурентами. Тому, щоб лялькова вистава мала успіх, вона повинна бути сучасною, динамічною, яскравою, цікавою, повчальною, гарно оформленою, з добрими флюїдами.
Мріє про дитячий центр
- Як часто приходила в театр ваша донька?
- Вона змалечку завжди сиділа в перших рядах театру. Бувала практично на всіх виставах і репетиціях, оскільки і моя дружина працює у театрі актрисою. Коли наша дочка підросла, то несподівано сказала, що не буде акторкою, бо в неї немає таланту до цього. Так і сталося. Згодом вона закінчила технічний вуз, і зараз, разом із сім'єю, живе і працює в Києві.
- Про що мрієте?
- Мрію, щоб наш театр розвивався не лише творчо, а й в плані матеріальному. Ми з художнім керівником Іваном Шелепом хочемо, щоб наш театр став дитячим центром з ігротекою та дитячим майданчиком. Ми мріємо про своєрідний міні-Діснейленд.
- Чи маєте хобі?
- Моє хобі - театр і робота за комп'ютером.
- Як любите відпочивати?
- У театрі. Мені подобається активний відпочинок, яким для мене є зміна роду діяльності. Я ж і п'єси пишу, які йдуть в театрах України та Росії, викладаю майстерність актора у Тернопільському національному педагогічному університеті ім. Володимира Гнатюка.
Постановник має бачити майбутню виставу в голові
На підготовку нової вистави, за словами пана Лісового, в середньому йде 3-4 місяці, а на постановку і репетиції - місяць-півтора.
- Перш, ніж взятися за нову виставу, потрібно знайти хорошу п'єсу, пояснює він. - Зазвичай п'єси я підбираю на власний смак, враховуючи при цьому думку акторів і глядачів. До речі, публіка у нас доволі складна. Для себе ми умовно розділяємо її на кілька категорій: малята, яким 3-4 рочки, 5-6 рочків, молодші школярі, середні школярі і дорослі. Для кожної з цих категорій підбираємо відповідний репертуар. Із ним у мене проблем не виникає. Справжньою скарбницею є українські народні казки. За все життя я не встигну поставити й тисячної частини з них. Іншим невичерпним джерелом є світова драматургія.
Після того, як п'єса підібрана, за словами режисера, йде робота з художником. Обговорюється форма вистави та система ляльок. Тоді художник малює ескізи і виготовляє макети ляльок і декорацій.
- На цьому етапі до роботи над виставою підключається композитор, який шукає відповідну музику, а також бутафорський, швейний і столярний цехи. Крім того, конструктор розробляє механіку ігрових ляльок, - продовжує наш співрозмовник. - Коли матеріальна база готова, починаються репетиції. Спочатку я збираю акторів у своєму кабінеті за столом. Ми читаємо п'єсу і шукаємо потрібні характери персонажів. Після цього переходимо на сцену. Власне, там і створюється сама вистава.
При цьому, на думку режисера, дуже важливо, щоб постановник наперед бачив її всю у своїй голові. Бо якщо не бачити кінцевого результату, краще не братися за виставу взагалі.
Розмовляла
Леся ЗАМОРСЬКА,
0-97-504-25-48
Довідка
Володимир Лісовий - народився 15.03.1947 р. на Курильських островах (Росія) у сім'ї військовослужбовця. У 1972-1978 рр. навчався в Московському державному інституті театрального мистецтва ім. А.Луначарського (ГИТИС).
Працював актором і режисером у Липецьку. Згодом його запросили до Вінниці на посаду головного режисеру Вінницького обласного театру ляльок.
Із 1995 р. працює головним режисером в Тернопільському академічному обласному театрі актора і ляльки. Одружений з актрисою театру актора і ляльки Вірою Лісовою. Має дорослу доньку і 11-річну онуку.
