Є в театрі така хороша традиція - останню виставу у сезоні, наприклад, у сезоні новорічних свят, грати по-особливому! Таку виставу називають "зеленою"!!
Але отримала "зелена" вистава свою назву не через юний вік глядачів, і не через натяк на ялинку, з якої, як відомо починається театр у період новорічних ранків, ні! Така назва, на мою думку, народилася завдяки вічно юному акторському духові, який пробуджується на таких виставах! "Зелена" вистава знаменита своїми акторськими імпровізаціями,сценічними несподіванками. Актори жартують один над одним, придумують заздалегідь різні "сюрпризи" партнерам, допускається дописування власного тексту, перекручення авторського.... Ой,що там тільки не допускається!:) Участь у цій театральній змові беруть також освітлювачі, звукооператори, і часом - сам режисер-постановник!
Колеги-актори, котрі не задіяні у виставі, з задоволенням ходять дивитися на те, як будуть "знущатися" над братами по цеху, бо такі вистави - це внутрішня акторська "кухня", що нагадує капустник.
Глядач же, що прийшов на конкретну виставу, може побачити зовсім іншу, стаючи свідком непередбачуваних подій, що відбуваються на сцені!
Та що там слова! Для наглядності я пропоную вам два фрагменти однієї і тієї ж сцени з вистави "Чарівні пиріжки Червоної Шапочки", знятих під час "нормальної" та "зеленої" казок!:)
