Один день із життя Черкас на сцені. З вуст акторів – мова звичайних людей без цензури. У Черкасах презентували унікальну документальну виставу про «Місто Ч». Проект ініціював незалежний столичний центр «ТЕКСТ». Упродовж кількох днів творча група на чолі з режисером Андрієм Майєм відкривали для себе абсолютно незнані Черкаси. Тож якими вони побачили місто «Ч», розповість Ольга Скорик.
З цього ракурсу обласний драматичний театр ще ніхто з глядачів не бачив. Це подвійна прем’єра: перша контактна вистава, та ще й на горищі. Головний інструмент акторів – мова та жести. Жодних декорацій, костюмів і гриму. Все це невипадково. На розсуд аудиторії представляють сучасну документальну виставу столичного режисера Андрія Майя «Місто на Ч». Один день із життя Черкас. Актори говорять мовою звичайних людей без цензури.
Андрій Май, режисер і організатор центру «ТЕКСТ»: «Очень часто вы приходите в театр, видите, как люди разговаривают, и понимаете, что это наши современники, но почему-то они разговаривают мертвым языком. Это не дает возможности в этих людях увидеть свои судьбы, свои истории. Нам бы хотелось заниматься современным, актуальным театром, в котором есть человеческие судьбы, не находящиеся на дистанции, а которые мы можем считывать, которым мы верим».
Увесь сюжет – реальна історія. Головна героїня Леся їхала зі столиці в гості до свого хлопця. Та переплутала міста. Хотіла потрапити до Чернігова, натомість опинилася в Черкасах.
Із вуст місцевих буквально за день дівчина дізнається все про місто без прикрас. Тут і історія, і сучасність. Усе через долі звичайних черкасців. Випадкове знайомство з місцевим хлопцем Вовою стає доленосним для Лесі. Помилково опинившись не в тому місті на «Ч», дівчина лишається тут назавжди.
Леся, головна героїня: «Тепер Черкаси – місто-курорт національного масштабу. У 2030 році нарешті зробили дороги. Не вірите? Коли я сюди приїхала у 2011, тут такі дороги були, що коронки випадали. Залізниця дуже гарна. До Соснівки ходить прямий поїзд «Париж-Соснівка».
А головні герої на той час уже мають двох дорослих дітей. Щоб історія вийшла правдивою, автори на кілька днів поринули в життя Черкас. У захваті лишилися не тільки глядачі, а й актори.
Сергій Бобров, актор Черкаського обласного музично-драматичного театру: «Я дуже вдячний тим людям, які це зробили. Я сам, хоч і живу тут 15 років, дізнався те, чого не знав про історію цього міста, про людей. Це дуже цікаво – відчути цей дух. І коли ми почали працювати, то вони приносили стільки матеріалу. Коли ми почали читати, я плакав. Тому що дуже багато людей, які відчувають серцем усе, що відбувається з Черкасами, з Україною.
Це дуже чіпляє нас, акторів».
Валерій Кармазін, житель м. Черкаси: «Мне очень понравился спектакль. Очень необычайный. Но девушке не повезло, на мой взгляд. Она увидела рынок, пьяниц, «Азот». Но Черкассы – это не только пьяницы, рынок, не только «Азот». Это еще другие люди. Это ваше мнение. Не буду спорить. Получилось замечательно».
Людмила Фіть, жителька м. Черкаси: «Вистава, чесно кажучи, спочатку насторожила – коли побачила молодь і негатив. Але потім, коли старше покоління вийшло, стало так тепло на душі, сподобалося. І коли згасли вогні, то в мене на очах з’явилися сльози. Я все хотіла: покажіть мені режисера. І дуже приємно, що режисер – молода людина, що в нас є майбутнє».
Оксана Ларіонова, жителька м. Черкаси: «Этот оставляет след. Спектакль познавательный. Много читала про Черкассы, видела много, но за этот час я опять пережила это все. Это было очень впечатлительно. Все дошло до слез».
Віталій Нещадименко, житель м. Черкаси: «Сегодня я увидел прошлое и настоящие Черкасс. Это не только базар, не только маты. Город зарождает новых черкащан. Они будут великолепные, учитывая все то, что мы увидели. Это срез, это вся Украина. Это такой знаковый спектакль».
«Місто на Ч» знову покажуть черкасцям уже цієї п’ятниці.
