Головна » 2010 » Липень » 5 » Хмельницькі лялькарі готуються до ювілею та фестивалю
Хмельницькі лялькарі готуються до ювілею та фестивалю
09:04
ІІІ фестиваль-лабораторія театрів ляльок
“Дивень-2010”
відбудеться з 25 по 29 жовтня 2010 року на базі Хмельницького академічного обласного театру ляльок.
Попередня програма:
25 жовтня – з ранку заїзд колективів, о 16-00 юбілейний вечір, присвячений 40 - річчю театру; 26,27,28 - фестивальная и культурная программа; 28 - вечір - закрття фестиваля; 29 – від’їзд колективів коллективів.
Окрім фестивального показу вистав, програма передбачає проведення лабораторії бутафорів, механізаторів, художників, обмін досвідом, а ще – знайомство з історико-архітектурними перлинками Хмельницької області.
Підгірянці отримали запрошення до участі у імпрезі із виставю"ЕГЛЕ - КОРОЛЕВА ВУЖІВ" Дмитра Нуянзіна (2008 р.) за п'єсою Саломеї Неріс.
Хмельницький обласний театр ляльок готується до ювілею
Сорокаріччя Хмельницького обласного театру ляльок, що відзначатиметься наступного року, колектив та юні театрали святкуватимуть у споруді, яку після щойно завершеного капітального ремонту можна без перебільшення назвати справжнім храмом Мельпомени
Загалом за останнє півріччя на заклад з бюджету області витрачено майже три мільйони гривень. Окрім реконструкції та оздоблення за європейськими стандартами, виготовлено ексклюзивний одяг сцени, у глядацькій залі встановлено спеціальні крісла, висота яких регулюється відповідно до зросту юного театрала. Декоративне оформлення приміщень виконується за ідеями головного художника театру Михайла Ніколаєва, який в обласному ляльковому театрі працює вже два десятиліття. Наразі митець спільно з головним режисером Сергієм Брижанем, декораторами, бутафорами створює у головному фойє музей історії театру, на другому поверсі розміститься зібрана колективом унікальна колекція ляльок.
«Хмельницька обласна рада вперше кардинально вирішила питання по капітальному ремонту приміщення. Відтепер нам не буде соромно запрошувати до себе маленьких глядачів. У цю будівлю ляльковий театр переїхав два десятки років тому. Але протягом цього часу виконувалися лише поточні ремонтні роботи», - розповіла директор Хмельницького обласного театру ляльок Алла Пундик.
Занедбаний стан споруди навіював відповідні «настрої» у колективі, зменшував атмосферу піднесення та святковості мистецького закладу у відвідувачів. Як тут не згадати про славнозвісну театральну вішалку, з якої починається ставлення до театру, а з ним — до мистецтва та культури взагалі? Тим більше, коли це впливає на культурний розвиток та виховання найменших мешканців Поділля. Тепер більшість виступів трупи, за переконанням Алли Пундик, має відбуватися саме в театрі, а не у навчальних закладах міста, адже у прекрасно відремонтованій і обладнаній залі можна повною мірою здійснити творчий задум режисера, проявити акторську майстерність ляльководів, здивувати юного глядача декораціями, світло-музичним оформленням.
Проте гастрольну діяльність у театрі згортати не збираються. Швидше навпаки, вважають виступи по області святим обов'язком, адже заклад є комунальною власністю громади Хмельниччини. Немає жодно району, де б не побували з виступами актори, зазначає директор. Протягом минулого року акторська трупа в числі інших дала 32 вистави тільки у глухих віддалених селах, хоча фінансово такі поїздки не виправдовували себе. Долучитися до казкового світу театрального мистецтва повинні мати змогу всі маленькі мешканці Хмельниччини, переконані у театрі. До речі, ціна квитка на виставу у Хмельницькому ляльковому театрі становить лише 10 гривень і є чи не найнижчою в країні. Також тут запроваджено абонемент: за 25 гривень маленький глядач протягом року може відвідати п'ять вистав.
Репертуар театру багатий і до вподоби глядачам від найменших дошкільнят до підлітків. Ставлять п'єси як за творами Миколи Гоголя, Івана Франка, так і авторів далекої Японії. Серед п'яти десятків вистав і театралізованих дійств чимало унікальних, з якими театр здобував перемоги на різноманітних фестивалях та конкурсах всеукраїнського і міжнародного рівнів. Серед 16 акторів театру — двоє, Людмила Янчишина та Олександр Царук, мають звання заслужених артистів України, переважна більшість інших - провідні майстри сцени.
«Трупа обласного лялькового театру сьогодні не укомплектована, є три вакансії акторів, бракує закладу спеціалістів-лялькарів та бутафорів. Але я переконана, що ставлення обласної влади і створення належних умов для творчості вплине на популярність цих професій, і наш штат поповниться молодими фахівцями», - додала Алла Казимирівна.
Зрозуміло, одним разом усіх проблем головної дитячої сцени області не вирішити, зокрема, потребує ремонту фасад споруди, оновлення транспорту. Але той факт, що перші після відкриття вистави стали аншлаговими, яскраво свідчить — життя у чарівному царстві казкових героїв продовжується, а глядачам, як маленьким, так і дорослим, подобається світ, в якому добро обов'язково перемагає зло.
Йосип Хома, конструктор Хмельницького академічного театру ляльок. Саме з-під його спочатку олівця, а потім і різця, виходять ляльки, які потім радують маленьких глядачів.
- Як починали і де здобули відповідну освіту?
Я закінчив музичне училище за фахом співак, маю чудовий бас. Працював у філармоніях Львова, Києва, Житомира та Хмельницького. В минулому - радіолюбитель. Техніка – це моє хобі. І от з часом хобі стало основною професією. Я працював на заводі, щоб вивчити технологію обробки металу, і за рік роботи здобув шостий розряд токаря СТУ. Потім екстерном склав іспити в професійному училищі, і зараз усі ці здобуті знання мені стають в пригоді.
- Але як ви почали конструювати ляльки?
Мене «інфікував» цією роботою Сергій Єфремов. Ми з ним разом починали. Я працюю з дня народження театру. Дуже люблю, коли актор репетирує з лялькою, придивляється до неї, тоді виникають побажання, які я можу не врахувати на початковій стадії роботи. Можливо, актору не вистачає повороту руки ляльки. От саме такі нюанси і роблять роботу цікавою, адже потрібно знайти вирішення проблеми.
От наприклад, дружина Єфремова Еля Смірнова завжди працювала з лялькою, намагалася відчути всі нюанси та вимагала від мене ідеальної роботи, ставила на перший погляд нереальні задачі, але ми все вирішували. Вона моя улюблена акторка.
Завжди намагаюся працювати із режисером та актором рука в руку, тоді можна виготовити ляльку, яка передасть усі потрібні емоції та рухи.
- Яка лялька була найважчою у виготовленні за весь час роботи?
Найскладнішим було виготовити ляльки для номеру Сергія Єфремова «Маріонетки». Важко було тому, що я лише два роки працював, а для такої роботи потрібно повністю зануритися у цю справу.
Більшість моїх колег рухаються по інерції, а завжди намагаюся знайти оригінальне вирішення. От останнє, над чим мудрував, була лялька-собака, яка надягається на голову та спину актора. Потрібно було продумати весь каркас так, що вуха, очі та рот могли рухатися.
- За такий довгий час роботи в театрі кого б хотіли згадати?
Вважаю, що найбільше зробили для театру ляльок директор Алла Пундик, адже за такий короткий час вона добилася багато чого. От тільки наш ремонт чого вартий! Також вона намагається зробити із колективу моноліт, єдиний організм, а це не так вже й легко, адже всі ми творчі люди. Радує те, що я бачу плани на майбутнє нашого театру.
- Якщо у вас так багато цікавих ідей та розробок, можливо, ми з часом побачимо ваш підручник?
Я не буду випускати книгу, хоча багато хто мені про це говорить. За час роботи я виготовляв ляльки для київських та московських театрів. Я завжди ділився секретами і можу сказати, що моїми розробками користуються на території колишнього Радянського Союзу, адже нас насправді не так вже і багато, і інформація поширюється швидко.
Інформаційна служба газети “Діловий тижневик “ВСІМ” Хмельницкий 2010-06-23 16:37:41
