З фондів Музею театрального, музичного та кіномистецтва України.

В історію української культури 10-20-ті роки увійшли як момент блискучого злету творчої енергії. На хвилі загального розквіту мистецтва владно заявив про себе й український театр, створивши разом із образотворчим мистецтвом унікальне явище - український сценографічний авнгард.
Неймовірно жвавий інтерес до творчості художників-авангардистів цього періоду, який існує сьогодні, дуже показовий. Ставши доступним і переживши закономірний період втамування голоду на заборонене, це явище відкрило для бажаючих його пізнати великі можливості. Чим далі тим більше ставало зрозумілим: це не просто видатне досягнення в історії української культури. Його справжні маштаби окреслювались у контексті розвитку світового мистецтва в цілому.
По суті на українській сцені 20-х років спостерігаються високі взірці всіх напрямків світового театрально-декораційного мистецтва - від експресіонізму до кубо-футуризму та конструктивізму. І важливо наголосити: жодне з цих напрямків світового мистецтва не було перенесено на українську сцену механічно, не було всього лише даниною моді. Кожне набуло виразно національних рис, кожне являло собою перетворену українським світосприйняттям самобутність. Свідчення тому не лише декорації А.Петрицького, В.Меллера, О.Хвостенка-Хвостова, Б.Косарєва, В.Комардьонкова, К.Елеви, а й багатьох інших художників, зокрема І.Курочки-Армашевського, Ф.Нірода і особливо художників, близьких до курбасівського "Березоля": В.Шкляєва, М.Симашкевич, Є.Кривинської та ін.
Не перебільшимо, коли скажемо, що започатки української сценографії ХХ-го століття пов'язані з творчістю чудового представника авангардного мистецтва Олександри Екстер. Всі ті, чиї імена невдовзі - після виставок 1925 року в Парижі і 1926 року в Нью-Йорку - стануть відомими всьому світові, так чи інакше будуть пов'язані з О.Екстер, з її київською студією.

Доля розпорядилась з колекцією ескізів українських театральних художників 10-20 років досить жорстко. За довгі роки дбайливого зберігання у фондах Державного музею театрального, музичного та кіномистецтва України вона була захована від широкого кола відвідувачів. Регламентоване ж експонування тих або інших окремих робіт пов'язувалося з необхідністю проілюструвати історію мистецтва сценографії вцілому або творчість кого-небудь з художників.
Увага до українського сценографічного авангарду як явища самоцінного і самобутнього з новою силою виникає в середині 80-х років на хвилі змін у суспільному житті. Ескізи сценографів-авангардистів все активніше починають залучатися до експонування. Поворотним моментом стала виставка музею в м. Мехіко в рамках міжнародного театрального фестивалю. У її складі переважно були представлені роботи художників 10-20-х років.
Однак вперше у якості самостійної теми український сценографічний авангард постав на виставці в м. Загребі (Югославія) у 1990 році. У поєднанні з роботами станковістів із збірки Національного художнього музею і приватних колекцій ескізи сценографів давали цілісну картину художнього авангарду 10-20-х років. Не випадково в рамках цієї виставки-події відбулась міжнародна конференція дослідників цього напрямку в світовому мистецтві. У тому ж складі робіт виставка "Український авангард" експонувалася у 1993 році в м.Мюнхені (Німеччина) в рамках Днів культури України; у 1994 році в рамках Днів Києва в м.Тулуза (Франція); у 1995 році в рамках театрального фестивалю в м.Кардіф (Великобританія).

Джерело:
http://www.tmf-museum.kiev.ua/ua/1/vyst/avant/avant.htm