Їхні життєписи певною мірою можна простежити за двотомником «Наш театр. Книга діячів українського театрального мистецтва» (Нью-Йорк-Париж–Сідней–Торонто: НТШ; т. 1, 1975; т. 2, 1992). Отже, Тернопільський український театр ім. І. Франка в період німецько-фашистської окупації (від 30 червня 1941 до 15 квітня 1944 р.) мав у репертуарі 28 драматичних постановок, ревю, концертів; більшість п’єс — українська класика. Творча група колективу — 14 жінок і 26 чоловіків. Ось що завдяки виданням із діаспори стало відомо про цих акторів.
Іван Головка народився 17 березня 1915 року в с. Вербів (Галичина). До театру І. Когутяка вступив у 1930 році. Після війни працював у театрі О. Урбанського в Німеччині. Виконав ролі: Хоми («Ой не ходи, Грицю…» М. Старицького), Микити («Дай серцю волю…» М. Кропивницького), Карася («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського) та ін. Дружина Івана Софія Головка (з дому Шиманська) народилася 14 грудня 1914 року в с. Єлиховичі (Галичина). Працювала в театрах «Промінь» (під керівництвом М. Комаровського), ім. М. Садовського (під орудою П. Карабіневича), Тернопільському театрі ім. І. Франка. Ролі: Терпелиха («Наталка Полтавка» І. Котляревського), Оксана («Жертва козачки»), Уляна («Гетьман Полуботок» О. Огоновського) та ін.
Акторка Євгенія Древницька народилася 21 жовтня 1907 року в Рогатині (Галичина). Працювала в мандрівних театрах у Галичині, в театрі «Промінь» (М. Комаровського), у Тернопільському театрі ім. І. Франка. Під час еміграції — в хорі Б. Сарамаги. Померла 1977 року в США.
Андрій Ільків — актор українських пересувних театрів із 1934 року. Народився 7 грудня 1906 року в с. Чернів на Рогатинщині (Галичина). Працював у театрах І. Когутяка, «Промінь» (М. Комаровського), за більшовиків — у Тернопільському театрі ім. І. Франка, згодом — в Українському театрі у Коломиї. Під час еміграції в Німеччині (Баварія) — у колективі «Камерної сцени» В. Шашаровського. З 1953 року — актор Українського драматичного ансамблю «Заграва» в Торонто (Канада). Зіграні ролі: Остап («Тарас Бульба» за М. Гоголем), Петро («Наталка Полтавка» І. Котляревського), пастор Мендерс («Примари» Г. Ібсена) та ін. Дружина Андрія Олена Ількова-Кузик народилася 13 жовтня 1921 року в с. Карлів на Снятинщині (Галичина). Акторка українських галицьких мандрівних театрів, працювала також у Тернопільському театрі ім. І. Франка (1939 р.). Від 1946 до 1949 р. — у колективі «Камерної сцени». З 1950 р. — в м. Рочестер (США); згодом — у м. Оттава (Канада).
Акторка Людмила Максимишин — член товариства «ТІВІ енд Фільм Артістс» — народилася 28 січня 1923 року в м. Омськ (Росія). У 1938-1949 роках працювала в мандрівних театрах Галичини, граючи ролі інженю. Під час еміграції — у Німеччині, а відтак в Австралії, де продовжила театральну працю, виступаючи на різних імпрезах не тільки в Мельбурні, а й в Аделаїді, Сіднеї та інших містах. Її ролі: Галя («Циганка Аза» М. Старицького), студентка («Тріумф прокурора Дальського» К. Гупала) та ін. На концертах виступала як майстриня художнього читання не тільки українською, а й англійською мовами. Чоловік Людмили Богдан Максимишин народився 25 травня 1912 року в м. Буськ (Галичина). У 1933-1949 рр. — актор мандрівних театрів Галичини. На еміграції — у Німеччині, згодом — в Австралії.
Василь Старощук народився 1 січня 1900 року в Більці (Бессарабія). Актором почав працювати після студій у Варшавському університеті: від 1922 року — в театрі О. Залевського на Волині, згодом — у театрі Полтавченка, Певного. За радянського періоду — в Тернопільському театрі ім. І. Франка (1939 р.), а переїхавши під час еміграції до Німеччини, — в театрі О. Урбанського, потім — у таборовому театрі «Орлик» у Вархтесгадені. Опісля переселився до Англії.
Ще одне ім’я — Омелян Урбанський. Він свого часу був відомий як актор, танцюрист, адміністратор. Працював в українських мандрівних театрах І. Когутяка, П. Карабіневича, М. Комаровського, П. Городничого, Я. Стадника; за більшовиків — у Тернопільському театрі ім. І. Франка. Під час німецької окупації (1943-1945 рр.) — директор театру при Українському допомоговому комітеті в Перемишлі. Емігрувавши до Німеччини, провадив власний театр. Після переїзду до США проживав у м. Клівленд (штат Огайо), де спільно з активістами Спілки української молоді організував театральні вистави. Член правління Об’єднання митців української сцени в 1971-1972 і 1977-1980 роках. Дружина Омеляна Юлія Урбанська була акторкою та співачкою. Працювала у театрах П. Карабіневича, Тернопільському ім. І. Франка, в Українському при УДК у Перемишлі, після еміграції до Німеччини — в театрі під орудою свого чоловіка. Участь у виставах продовжувала брати й оселившись у Клівленді (США).
Актор пересувних українських театрів у Галичині Іван Федчишин народився 20 квітня 1910 року. Після приходу радянських військ почав працювати у Тернопільському театрі ім. І. Франка, в якому залишився і за німецької окупації. У США поселився в м. Детройт, де ставив спектаклі з місцевими і приїжджими акторами. Зіграні ролі: Марко («Ревізор» М. Гоголя), Мазепа («Мазепа» Ю. Словацького) та ін. Дружина Івана Ольга Федчишин народилася 19 червня 1914 року в Галичині. Дев’ятнадцятилітньою почала артистичну кар’єру в мандрівних театрах Галичини. Від 1939 року — в Тернопільському українському театрі ім. І. Франка. Ролі: Маруся («Ой не ходи, Грицю…» М. Старицького), Чіпра («Циганський барон» Й. Штрауса) та ін. У Детройті (США) допомагала чоловікові в постановці спектаклів, брала у них участь.
Усі актори, дані про яких ми подали, згадані в поки що найавторитетнішому джерелі з історії театрів України воєнних років — у монографії доктора мистецтвознавства Валерія Гайдабури «Театр між Гітлером і Сталіним» (К., 2004). Однак згадані зарубіжні видання розширюють список вітчизняного дослідника ще кількома іменами. Ось вони.
У Тернопільському театрі ім. І. Франка також працював актор Олексій Левитський, 1887 року народження. До нашого міста він приїхав після служіння Мельпомені в колективах М. Садовського (Київ), театру «Просвіти» (Ужгород), театру ім. М. Садовського під орудою П. Карабіневича у Галичині. Під час німецької окупації перебрався до Українського окружного театру в Коломиї. На еміграції в Німеччині — у театрі під дирекцією О. Урбанського, згодом — в ансамблі українських акторів під мистецьким проводом В. Блавацького у Регенсбургу. Серед кращих ролей — Возний у «Наталці Полтавці» І. Котляревського.
Доля поводила по світу й актора Анатоля Муратова-Ранкура, який народився 18 червня 1897 року в Петрозаводську. Працював у театрах Києва, Полтави, Ревеля (нині — Таллінн) та інших міст. У 1938–1939 роках — у колективі під дирекцією П. Карабіневича. Згодом — в українському театрі у Тернополі, звідки 1942 року перебравсь у «Веселий Львів». Після праці в театрі О. Урбанського в Німеччині переїхав до Англії.
У 1943-1944 роках у державному театрі ім. І. Франка в Тернополі працював скрипаль Августин Рудник. Народився 18 вересня 1927 року у Львові.
Після переїзду до США — член-засновник Товариства акторів української сцени в Лос-Анджелесі, де виступав як актор і технічний керівник у виставах «Назар Стодоля» Т. Шевченка, «Мораль пані Дульської» Г. Запольської та інших.
Також у драмтеатрі в Тернополі співала Лідія Горн, яка народилась 9 жовтня 1912 року в Катеринославі (нині Дніпропетровськ).
«Вільне життя плюс», №11 (15227) від 11.02.2011 р.
