Микола Садовський
МОЇ ТЕАТРАЛЬНІ ЗГАДКИ

Надія Мірошниченко
"Драматургія й театр: війна чи мир?"

Звісно, авторів, яких активно ставлять, небагато – А. Крим, Т. Іващенко, Неда Неждана, В. Тарасов. Але їх мало навіть за сприятливих умов – надто це важка й елітарна професія, а особливо в Україні, де театрів дуже мало, а підтримки сучасної драми – ніякої. Проте навіть перерахунок драматургів, які друкуються й ставляться – чималий: і старші – В. Канівець, В. Шевчук, Р. Феденьов, В. Босович, В. Фольварочний, Я. Верещак, В. Гітін, І. Коваль, Б. Жолдак, О. Клименко, і «середнього віку» – О. Миколайчук-Низовець, В. Герасимчук, О. Танюк, С. Щученко, О. Погребінська, О. Ірванець, О. Вітер, С. Новицька, Л. Подерев’янський, І. Липовський, Ю. Паскар, О. Гавриш, менше молодшого – А. Багряна, А. Вишневський, П. Ар’є. А ще є переважно «дитячі» автори – Ю. Чеповецький, Н. Шейко-Медвєдєва, С. Лелюх, Н. Симчич. А ще російськомовні – окрім згадуваних, та ж А. Яблонська, про яку в нас, як годиться, заговорили лише після загибелі.

Валентина ЗАБОЛОТНА
Спогади захопленої театралки

Усе своє життя я при театрі. Дід, бабуся, мама — актори. Батько — режисер (згодом телебачення й кіно). Тож обирати професію не довелося — театр, але театрознавство, бо на носі окуляри, а режисура — професія не жіноча, лідерська, вважала я, будучи вираженим інтровертом. «У Бучми онука така дика», — сказав якось про мене один з акторів-франківців, буваючи в нас у гостях. Цю свою «замкнутість», непублічність довелося згодом долати впродовж життя. Перші публікації в десятому класі давали право, замінивши стаж роботи, подати документи до Київського театрального інституту ім. І. Карпенка-Карого. Ну й кому колись був потрібен мій «червоний» диплом? Хіба що для власної гідності, людської та професійної...

Сільський театр
Юрій Фоменко, “Земля Мамаїв”

По сірій асфальтній дорозі повзуть в два напрямки автівки у своїх справах. Спершись на капот машини, стою край шляху до Миколаєва біля роздоріжжя напроти селища Компаніївки. Навкруги степ, ворони тисячами кружляють, їх завжди багато в цій місцевості . Повітря чисте, запах трав після дощу, як у нас говорять - «дух землі».

Богдан МЕЛЬНИЧУК, Богдан ПЕТРАШ.

МЕЛЬПОМЕНА І МОЛОХ
Театр: «білі плями» історії

В історії української культури, зокрема вітчизняного театру, ще донині є чимало так званих «білих плям». Чи не найбільше їх стосується українського театрального мистецтва часів гітлерівської окупації, коли тендітна Мельпомена віч-на-віч зіткнулася з грізним Молохом — богом війни. І, як не дивно, — не здалась.

Богдан МЕЛЬНИЧУК, заслужений діяч мистецтв України.
Олег МОСІЙЧУК,народний артист України.
АКТОРИ І ДОЛІ

Їхні життєписи певною мірою можна простежити за двотомником «Наш театр. Книга діячів українського театрального мистецтва» (Нью-Йорк-Париж–Сідней–Торонто: НТШ; т. 1, 1975; т. 2, 1992).

Джером Клапка Джером
Мир сцены

Неувядающее остроумие великого английского юмориста Джерома К. Джерома (1859–1927) доставит немало радостных, светлых минут и современному читателю.

Эрнст Теодор Амадей Гофман
Необыкновенные страдания директора театра

Построенная в виде диалога двух театральных директоров статья, в основу которой лег собственный режиссерский опыт Гофмана, была написана, очевидно, в период между концом 1816 и весной 1817 г. Впервые напечатана под заголовком "Породненные искусством" в журнале "Драматургишес вохенблатт" (февраль - май 1817 г.). Позднее (между летом 1817 г. и осенью 1818 г.) автор существенно переработал и расширил текст, издав его в виде отдельной книжки в берлинском издательстве Маурера в ноябре 1818 г. (на обложке проставлена дата 1819).

Карел Чапек
Як ставиться п'єса

Путівник по залаштунках

В ході нашого, дещо хаотичного викладу (який, між іншим, небагато поступається хаосу театрального життя) ми згадали про цілий ряд осіб, функції яких, звички і повноваження, можливо, не зовсім ясні публіці, майбутнім авторам і критиці. Вирішивши познайомити вас з ними хоч мимохіть, ми потрапили в скрутне становище: з кого ж почати? Може знову знизу, від швейцара, або згори, з дирекції театру, з опалювача або з художнього керівника, з каси або з темних лігв театральних складів? Гаразд, почнемо згори. «Там, нагорі» на театральному жаргоні означає дирекцію. Єдиною філією цієї «гори», яка знаходиться внизу, є каса.

Карел Чапек
Як ставиться п'єса

Люди театру, як відомо, забобонні. Не пробуйте, наприклад, казати артистці перед прем'єрою: «Бажаю успіху». Треба сказати: «Ну, повзи, недотепа». Актору не говоріть: «Бажаю удачі», а скажіть: «Скрути собі шию» та ще й сплюньте в його бік. Так само і з генеральною репетицією. Вважається, що для того, щоб прем'єра йшла гладенько, на генеральній репетиції обов'язково повинен бути скандал. В цьому, видно, є якась частка правди. В усякому випадку, не можна довести протилежного, тому що ще не бувало генеральної репетиції без скандалу. Масштаби скандалу різні — в залежності від авторитету режисера. Найбільший скандал буває тоді, коли п'єсу ставить сам художній керівник.