РОЗВИТОК ТЕОРЕТИЧНОГО ОБҐРУНТУВАННЯ
МИСТЕЦТВА ПАНТОМІМИ

За весь попередній період свого існування до ХХ століття європейська пантоміма сформувалась як самостійний театральний жанр, що пережив багато періодів розвитку та занепаду, але так і не створив своєї специфічної професійної школи, на відміну від пантомімічного мистецтва Сходу, де володіння тілом, знання законів виразного руху, прийомів та техніки пантоміми лягло в основу майстерності актора любого напрямку. У зв’язку з недостатньою кількістю попередніх теоретичних розробок в цій області, досить-таки складно виявити ті закономірності, які сприяли розвитку пантоміми в окремі періоди історії театру або були причиною занепаду цього мистецтва, що приводило до збереження його техніки та прийомів тільки в релігійних культах, обрядах, народних святах або ж в майстерності вуличних акторів (жонглерів, шпільманів, трубадурів та ін.).

Перші кроки в напрямку теоретично-практичного обґрунтування мистецтва пантоміми ми знаходимо в творчих розробках "системи виразності людини" Ф. Дельсарта (середина ХІХ століття) та "живої пластики" Е. Жак-Далькроза (початок ХХ століття), які в подальшому мали суттєве значення для формування "класичної" школи пантоміми, засновником якої в 30-х роках ХХ століття став французький театральний діяч Етьєн Декру. Серед дослідників другої половини ХХ – початку ХХІ століть мистецтву пантоміми присвятили праці такі іноземні, радянські та українські автори, як Е. Декру, Ж.-Л. Барро, О. Румнєв, Є. Кузнєцов, І. Рутберг, О. Маркова, Г. Добровольська, В. Халізєв, О. Хайченко, Т. Смирнягіна, М. Шкарабан та ін.

Мета цієї статті – показати процес розвитку мистецтва пантоміми у зв’язку зі спробами ство-
рення теоретично-практичного обґрунтування виразного дійового сценічного руху з середини ХІХ до 30-х років ХХ століття, що має важливе значення для європейської пантоміми і актуально для створення історії української пантоміми...

ЗАВАНТАЖИТИ>>>