Актуальним питанням дослідження культурних взаємин між Україною та Росією середини XVIII – першої половини XIX ст. є інтеграція української еліти до політико-адміністративних структур імперського типу. Водночас характерним явищем цього періоду є активна діяльність українців у складі Академії наук. Росії, в системі вищих та середніх навчальних закладів, імператорських придворних колективах, а також театрах російських магнатів. Тому важливим постає типологія та динаміка українсько-російських культурних зв’язків, періодизація інтеграційного процесу, а також особливості та механізми рекрутування інтелектуальних елітних груп. Враховуючи це, особливо актуальним стає питання щодо функціонування концентрів української культури на теренах Російської імперії, а також вивчення проблем етнокультурної ідентичності, спадкоємності та полікультурної інтеграції. Специфіка вивчення (дослідження) об’єкту, предмету та змісту української культури кінця XVIII – першої половини XIX ст. зумовлює вибір відповідних принципів, методологічних підходів та методів. Так, загальнонауковими принципами розгляду вищезазначених проблем мають стати відомі загальні принципи: історизму, джерельної мотивації, об’єктивності, всебічності розгляду, наступності та дослідницької повноти. Вони забезпечують науковість та повноту вивчення проблеми, що розглядається. Конкретним методом у даному дослідженні виступає культурологічний, який надасть змісту дослідження концептуального значення...

ЗАВАНТАЖИТИ СТАТТЮ (архів у форматі PDF)>>>